Страшенний випадок війни … Теплий осінній день. Сонечко гріє, але не палить. Передова, шахта Бутовка. Холпці війшли погрітися на сонечку. Йде млява бесіда, про майбутню перемогу, про дії влади, про дівчат наприкінці. Три відмінних козарлюги насолоджуються останніми теплими днями.
Читати далі …

Таку фразу випадково накопала в стрічці новин, і вона різко запала мені в душу.

Хіба зможемо ми жити так, як жили до війни? Ті, хто відсиджувався осторонь, так, зможуть. А ми?
Чи зможу я, навіть якщо влаштуюсь за спеціальністю, спокійно реагувати на корупцію і несправедливість в своєму рідному спорті? Чи зможе людина, яка раніше годинами працювала за комп’ютером, а потім пережила пекло Донецького аеропорту, повернутись до попереднього стилю життя? Чи зможуть повернутися додому іноземці, які самовіддано боронили нашу країну? Чи зможуть вижити в жорстокому мирному світі бійці, що повернулись з фронту інвалідами? І до цього всього варто додати, що про нас намагатимуться якомога швидше забути. Вже наша влада робить кроки до цього. Зараз ще суспільство поділяється на «тих, хто воював», «тих, хто ховався» і «тих, хто допомагав». І ставлення відповідне. Але з часом це все забудеться. І, цілком вірогідно, що продажний корупціонер, який ховався за маминою спідницею від мобілізації, буде начальником над тими, хто, ризикуючи життям, виборював мир. І як нам з цим жити?
Читати далі …

Дмитро Мірошниченко:

“Свою серию отчетов о крайней поездке на фронт начну с не совсем хорошего. Говорят, что не принято выносить сор из избы. Это не тот случай. Этот сор надо выносить не только из избы, а из всей нашей армии. На фото редкая гнида, чмо, трус и вор с полковничьими погонами. Это Тайга (полковник Зюзин) – командир последней ротации “Диких Качек” на Зените.
Читати далі …

Добровольці окремого батальйону ДУК “Правий сектор” “Аратта” на базі під Маріуполем проходять підготовку у військового  інструктора,  старшого сержанта ВПС США Крейга, який пройшов війну в Афганістані та Іраку.
Читати далі …