Ігор Загребельний: Ірині Магдиш варто переїхати до ДНР

956_w_300

Уже декілька днів поспіль чимало українців обговорює події, пов’язані зі скандальним інтерв’ю львівської чиновниці Ірини Магдиш.

В інтерв’ю “Українській правді” голова управління культури львівської міськради Ірина Магдиш висловила декілька образливих для християн тез. Коли піднялася хвиля обурення, Магдиш була змушена подати заяву на звільнення. Після цього представники лібералістичних кіл почали заявляти про свою підтримку Магдиш.

Прокоментувати ці події ми попросили сучасного націоналістичного публіциста, члена Науково-ідеологічного центру ім. Д.Донцова Ігоря Загребельного.

— Інтерв’ю Ірини Магдиш обурило багатьох християн. Чи справедливі ці обурення?

— Передусім інцидент із Магдиш показує, скільки совка ще зберігається у головах людей. Ба більше, цей совок ще й примножується, натягуючи на себе нові одежини. Таке враження, що Магдиш перед тим як давати інтерв’ю, переглядала випуски журналу “Безбожник у станка”, який видавався совєтами у 20-х роках минулого століття.

— Чи були підстави для звільнення цієї чиновниці?

— Безперечно були. І при тому навіть суто прагматичні. Очевидно, Садового не можна вважати щирим християнським політиком. Проте, по-перше, він намагається творити такий образ. По-друге, Львів — досить релігійне місто, і серед тамтешніх виборців є група, представників якої після заяви Магдиш можна було б налаштувати проти Садового. Тому, якби Магдиш сама не подала у відставку, звільнити її мав сам Садовий. Але я хотів би сказати і про іншу річ — некомпетентність скандальної чиновниці.

Вона сказала, що храми у деяких районах Львова — це, цитую, “єдина розвага”. Те, що вона принизила усіх християн цими словами — це одна справа. Храм — це не розвага. Релігія — це не розвага. Релігія — це центральний зміст життя, а не якесь хобі. Принаймні, такою вона має бути. Але мова йде про інше. Магдиш ототожнила культуру і розваги. Уже після цього її можна було б звільняти з роботи через некомпетентність, бо її слова свідчать, що вона поняття не має, що таке культура.

Загалом, той пасаж із інтерв’ю Магдиш абсурдний. Чиновниця скаржиться на те, що храми є в тих районах міста, де немає бібліотек чи театрів. При цьому, з її слів виходить, що це Церква винна у тому, що немає бібліотек чи театрів. Але ж це не так. Це якраз до неї, керівника відділу культури питання, чому в спальних районах не розвинута відповідна інфраструктура, питання до мерії загалом, але аж ніяк не до Церкви. До слова, напевно при більшості храмів є бібліотеки. Також є дитячі гуртки, недільні школи. Періодично ставляться аматорські вистави. Думаю, що коли дітей організовують і заохочують розвиватися, це краще, ніж коли б вони просто ходили в кіно.

— Також та чиновниця скаржилася на присутність релігії в школах. Що їй можна відповісти?

— Якщо загал населення є релігійним, то природно, що батьки хочуть, аби їхні діти отримували хоч якийсь мінімум релігійного виховання у школі. Це цілком справедливо. Якщо ту чиновницю так дратує проникнення релігії в школу, їй варто поїхати в “ДНР”, на окуповані терени Донбасу. Там немає фігурок Діви Марії, які їй так немилі, зате є достатньо пам’ятників Леніну. І рівень релігійності населення там мінімальний, якщо порівнювати з Галичиною.

Повторюся: та риторика, яку озвучила Магдиш, а також ті, хто став на її бік, смердить більшовицьким душком. Все те ж намагання показати релігію не об’єктивною потребою людини, а якимось “опіумом для народу”. Своїми словами Магдиш не просто плюнула в обличчя сучасним мешканцям Львова, але й плюнула на могили тих, хто карався за віру в часи комунізму. Тих, кого розстрілювали, кидали в концтабори на десять-двадцять років. Так само вона плюнула на всіх на людей старшого покоління, на тих, хто в підпільних умовах не давав церковному життю згаснути, на тих, хто допомагав Церкві відроджуватися наприкінці 80-х — на початку 90-х. Хто, врешті-решті, мріяв про нормальну українську школу, де виховуватимуть не жовтенят, піонерів та комсомольців, а християн і українців. Такі люди як Магдиш дійсно не мають права працювати у сфері культури.

Джерело: Правий сектор

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *